¹Мій сину! памятай, чого я тебе навчаю, й ховай заповідї мої в серцї.

²Бо з ними жити меш на сьвітї довголїтен, і спокій принесуть вони тобі.

³Нехай любов тебе не кидає та правда; носи на шиї їх і напиши на таблицї серця твого, —

⁴А станешся любим і приятним і Богові й людям.

⁵Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум.

⁶У всїх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої.

⁷Премудрим сам себе не величай у думцї; бійся Господа й остерегайсь лихого.

⁸За се пошле тобі у тїло він здоровлє й силу в костї твої.

⁹Шануй Господа приносами з майна твого й з первоплодів усього, що Бог тобі зародить,

¹⁰А набиті будуть гумна твої і тискарнї в тебе будуть переливатись молодим вином.

¹¹Кар Господнїх не відкидай, мій сину, й не вважай собі за тягар картання його;

¹²Кого бо любить Господь, того він і карає, і ласкавий він до того, як отець до сина свого.

¹³Блажен той чоловік, що придбав собі мудрість, і чоловік, що вмів добитися до знання.

¹⁴Бо набуток се лїпший як набуток срібла, і хісна з його більш як із золота.

¹⁵Коралї дорогі, да не такі як мудрість, і нїчо з того, що ти бажаєш, не зрівняєся з нею.

¹⁶В правій руцї в неї — життє на сьвітї довге, а в лївій у неї — багацтво й слава.

¹⁷Усї шляхи її — шляхи приятні, і всї стежки її — задоволеннє (серця).

¹⁸Вона — деревом життя про тих, хто її здобуде, й щасна доля тих, хто її держиться.

¹⁹Премудростю Господь поставив землю, а розумом утвердив небо.

²⁰Його премудростю створились (морські) безоднї, і хмари кроплять росою.

²¹Мій сину! не спускай їх із очей твоїх; ховай розум і розумную обачність.

²²Вони будуть жизнею душі твоїй і окрасою шиї в тебе.

²³Тодї ходити меш безпечно дорогою твоєю, й нога твоя не спіткнеться.

²⁴Коли лягати меш — не будеш боятись, а коли заснеш, — сон твій солодкий буде.

²⁵Не злякаєшся наглого страху, анї пагуби від безбожників, як на тебе спаде;

²⁶Бо Господь буде надїєю тобі, й стерегти ме, щоб за ногу не спіймався.

²⁷У нуждї помогти бідасї не одхиляйся, коли рука твоя здолїє се зробити.

²⁸Не говори твойму ближньому: Йди собі й прийди знов, завтра дам тобі, коли маєш при собі. (Бо не знаєш, що принесе день завтрішнїй.)

²⁹Не мисли зла тому, хто безпеч із тобою живе.

³⁰Не сварись із чоловіком, не маючи причини, як він тобі не заподїяв злого.

³¹Не завидуй чоловікові, що поступає напастливо, й не вибирай для себе дороги його;

³²Бо гидує Господь переворотним, а з праведними у нього спільність.

³³Господнє прокляттє на домівцї безбожних, а праведних житло він благословить.

³⁴З недовірків Господь сьміється, покірним же дає він благодать.

³⁵Розумні одержать славу, а тих, що без ума, ганьба окриє.