¹Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.

²Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, — чужий, а не твій язик.

³Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.

⁴Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?

⁵Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.

⁶Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.

⁷Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке.

⁸Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.

⁹Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.

¹⁰Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.

¹¹Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.

¹²Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.

¹³Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!

¹⁴Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.

¹⁵Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива — вони одно;

¹⁶Хто хоче здержати її, той намагаєсь зʼупинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.

¹⁷Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.

¹⁸Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.

¹⁹Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче — до чоловіка,

²⁰Ненаситня безодня й пекло, — оттак неситі й очі людські.

²¹Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.

²²Товчи безумного так як зерно у ступі, — не вилущиш його з дурноти його.

²³Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;

²⁴Добуток бо не на віки, бо й власть — чи ж вона переходить із роду в рід?

²⁵Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.

²⁶Ягнята дають тобі одежу, козли — за що купити поле.

²⁷Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.