¹І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського:

²Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів — розвідувати дїло.

³Як неба висота й землї глибина, так серце у царів — невідоме.

⁴Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд:

⁵Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде.

⁶Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись;

⁷Бо красше, коли тобі скажуть: „Ходи сюди висше‟, анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.

⁸Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе?

⁹Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй,

¹⁰Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі.

¹¹Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу.

¹²Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху.

¹³Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана.

¹⁴Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає.

¹⁵Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку.

¹⁶Коли знайшов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути.

¹⁷Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним.

¹⁸Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого.

¹⁹Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди.

²⁰Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, — все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю.

²¹Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись;

²²Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі.

²³Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.

²⁴Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї.

²⁵Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни.

²⁶Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним.

²⁷Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави — не є славою.

²⁸Що місто отворене й без муру, те — чоловік, що не панує над духом своїм у мові.