¹Коли засядеш їсти з князем укупі, то вважай добре, як стоїть перед тобою страва;

²Вложи собі хоч би ножа в горло, коли ти надто ласий.

³На ласощі його не надься: се оманлива страва.

⁴В достатки не силкуйсь великі вбиватись; залиши такі гадки твої.

⁵Подивишся на них, а їх уже й немає; багацтво бо собі, мов крила, поробить, та, немов орел, ід небу полине.

⁶Не їж страви у скупаря зависного й не надься на ласощі його;

⁷Бо які нещирі мисли в його, такий і він: „Іж і пий!‟ — припрошує він, а серце його не при тобі.

⁸Шматок, що зʼїв, рад будеш вернути, й добрі слова твої ти надармо втратиш.

⁹При дурневі не говори, він бо знехтує розумні речі твої.

¹⁰Давньої межі не пересувай й не вривайся в сирітське поле,

¹¹Заступник бо в них сильний; він вмішається в справу їх проти тебе.

¹²Прихили серце твоє до науки, й уши твої — до слів розумних.

¹³Некараним твого хлопця не лишай; як укараєш його лозиною — він не вмре;

¹⁴Ти покараєш його лозиною й врятуєш душу його од преисподньої.

¹⁵Мій сину! коли серце в тебе буде мудре, то й моє серце буде радїти;

¹⁶Ба й все внутро моє буде веселитись, коли уста твої говорити муть право.

¹⁷Не завидуй в серцї ледачим; нехай по всяк день перебуває воно в страсї Господнїм;

¹⁸Бо є будущина, й надїя твоя не буде марна.

¹⁹Слухай, сину мій, і будь мудрим, та справляй серце твоє на дорогу праву.

²⁰Не бувай між тими, що впиваються вином, анї між тими, що переїдаються мясивом, —

²¹Пяницї бо й немірні зʼубожіють, а довге їх спаннє вбере їх у лахи.

²²Слухняним батьку будь, що від него родився, не нехтуй неньки, хоч вона буде вже й старенька.

²³Купуй правду, й не збувай мудростї, науки й розуму нї за які достатки.

²⁴Отець праведного веселиться, і хто мудрого вродив, радується ним.

²⁵Нехай же радїє й твій отець, і ненька, що тебе зродила, нехай веселиться.

²⁶Оддай менї твоє, мій сину, серце, а путь мою нехай твої стережуть очі.

²⁷Блудниця — се глибока пропасть; тїсний колодїзь — чужая жінка;

²⁸Мов харцизяка, вона засїдає, й намножує між людьми переступників.

²⁹У кого зойки? у кого стогін? у кого сварка? у кого горе? хто ранить без причини? в кого червоні очі?

³⁰У тих, що при винї седять довго, у тих, що в напитках дошукуються аж гущі-приправи.

³¹Не призирайся вину, як у кубку грає, як гарно сьвітиться й легко осїдає!

³²Опісля воно укусить, як гадюка, мов гаспид-василиск, отрути впустить.

³³Очима будеш ти на жен чужих дивитись, і серце в тебе розворотне промовить,

³⁴І будеш ти, як той, що дремле серед моря, мов той, що в горі спить на щоглї;

³⁵Били, мовляв, мене, а мене не болїло, товкли мене, я ж того не чув; як розбуркаюсь, то знов почну того ж шукати.