¹Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.

²Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.

³На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.

⁴Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника — на день його горя.

⁵Всякий гордий серцем — гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.

⁶Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.

⁷Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.

⁸Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.

⁹Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.

¹⁰В царських устах — слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.

¹¹Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.

¹²Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.

¹³Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.

¹⁴Царська досада — се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.

¹⁵В ясному поглядї царському — життє, й ласкавість його — мов довго дожиданий дощ.

¹⁶Придбати собі мудрість — се лучше над золото, й набути розум — се дорожше над добірне срібло.

¹⁷Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.

¹⁸Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку — надуте серце.

¹⁹Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.

²⁰Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.

²¹Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.

²²Криниця жизняна — розум у розумних, а ученість безумних — дурощі.

²³Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.

²⁴Приятна мова — се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.

²⁵Бувають путї, що здаються прості, та конець їх — дорога до смертї.

²⁶Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.

²⁷Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його — мов огонь жерущий.

²⁸Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.

²⁹Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;

³⁰Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, — ось готове ледарство.

³¹Вінок величній — волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.

³²Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати — се більш, нїж місто звоювати.

³³У полу кидається жереб, та випад його від — Господа.