¹Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.

²Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.

³У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.

⁴На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.

⁵Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.

⁶Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.

⁷Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.

⁸Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.

⁹Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.

¹⁰Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.

¹¹Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.

¹²Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.

¹³Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.

¹⁴Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.

¹⁵Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві.

¹⁶Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума.

¹⁷Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.

¹⁸Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.

¹⁹Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.

²⁰Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.

²¹Хто дурня зродив — то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.

²²Веселе серце — як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.

²³Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.

²⁴В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на концї землї її вбачають.

²⁵Безумний син — отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.

²⁶Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити старшину за суд справедливий.

²⁷Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.

²⁸І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, — навіть розважливим.