¹Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.

²Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.

³Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.

⁴Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.

⁵Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.

⁶Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.

⁷Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.

⁸Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий — находить добро.

⁹Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав — погибне.

¹⁰Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї — старшованнє над князями.

¹¹Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його — вирозумілість на проступки.

¹²Царський гнїв — як би рик лева, а його ласкавість — мов роса на зелень.

¹³Дурний син — гризота отцеві, а сварлива жінка — мов вода крізь кришу текуча.

¹⁴І дом і майно — спадщина по родителях, а розумная жона — від Господа.

¹⁵Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод.

¹⁶Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.

¹⁷Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.

¹⁸Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.

¹⁹Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.

²⁰Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.

²¹Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.

²²Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.

²³Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.

²⁴Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.

²⁵Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного — він ще порозумнїє.

²⁶Хто батька нехтує й матїр проганяє, — той син ледачий й безчесний.

²⁷Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних.

²⁸Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду.

²⁹На зрадливих готові суди, а на тїло безумних — удари.