¹Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.

²Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.

³В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.

⁴Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.

⁵Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.

⁶Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.

⁷Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.

⁸Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.

⁹Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість.

¹⁰Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.

¹¹Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.

¹²Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї.

¹³І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.

¹⁴Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.

¹⁵Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.

¹⁶Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.

¹⁷Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.

¹⁸Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.

¹⁹Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях праведника.

²⁰Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.

²¹Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.

²²Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.

²³З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.

²⁴Вінець мудрих — їх багацтво, а дурощі дурних — дурощами й остануть.

²⁵Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.

²⁶В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він — утечище.

²⁷Господень страх — се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.

²⁸Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.

²⁹Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.

³⁰Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.

³¹Хто вбогого тїснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.

³²Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.

³³У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.

³⁴Праведність підносить у гору народ, а безбожність — сором народів.

³⁵Ласкавість у царя — до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.