¹На науку; від Етана Езрагітського. Про милостї Господа буду сьпівати по віки, з роду в рід устами моїми звіщати вірність твою.

²Я бо сказав собі, що на віки основана милість, і на небесах утвердиш вірність твою.

³Зробив я завіт з вибраньцем моїм; я клявся перед Давидом, слугою моїм:

⁴На віки забезпечу насїннє твоє, і на всї роди престіл твій збудую.

⁵І небеса прославлять чудеса твої, Господи, і вірність твою в зборі сьвятих.

⁶Кого бо над облаками рівняти з Господом? Хто між синами потужних рівня Господеві?

⁷Бог вельми страшний в громадї сьвятих, і страшний над усїма, що кругом його.

⁸Господи, Боже сил небесних, хто потужний, як ти, Господи? І вірність твоя кругом тебе.

⁹Ти правиш над бурханнєм моря; підіймуться филї його, — ти втихомиряєш їх.

¹⁰Ти розтоптав Египет, як вбитого; сильним рамям твоїм розсипав ворогів твоїх.

¹¹Твої небеса і земля твоя; земного круга і всю повню його ти основав єси.

¹²Північ і полудень — ти сотворив їх; Табор і Гермон торжествують задля імені твого.

¹³Рамя твоє потужне, рука твоя сильна, висока правиця твоя.

¹⁴Справедливість і суд — підвалини твого престолу; милість і правда йдуть перед лицем твоїм.

¹⁵Щасливий нарід, що розуміє голос твій торжествуючий! Господи, при сьвітлї лиця твого вони ходити будуть.

¹⁶Твоїм імям радуються цїлий день, і справедливостю твоєю будуть возвисшені.

¹⁷Ти бо єси окраса сили їх, і благоволеннєм твоїм піднесеться ріг наш;

¹⁸Бо Господь щит наш, і сьвятий Ізраїля царь наш.

¹⁹Тодї говорив ти у видїнню про твого праведника і сказав: Положив я поміч на потужного, я вивисшив вибранця з народу.

²⁰Знайшов Давида, слугу мого, сьвятим миром моїм помазав його.

²¹З ним буде кріпко рука моя, і рамя моє дасть йому силу.

²²Не подужає його ворог, і син несправедливостї не буде гнобити його;

²³Я розітру перед очима його напасників, і поражу ненависників його.

²⁴А моя вірність і моя милість буде з ним, і моїм імям буде возвисшений ріг його.

²⁵Положу руку його на море, а правицю його на ріки.

²⁶Він буде звати мене: Ти єси батько мій, Бог мій і скеля спасення мого!

²⁷І зроблю його первородним, найвисшим над царями землї.

²⁸По віки сохраню милість мою до него, і заповіт мій з ним не зміниться.

²⁹І посаджу насїннє його на віки, і престіл його, як днї небесні.

³⁰Коли сини покинуть закон мій, і не будуть ходити в присудах моїх,

³¹Коли осквернять установи мої, і заповідї мої не будуть хоронити,

³²То жезлом покараю переступи їх, і ударами несправедливість їх,

³³Але милостї моєї, не одійму від його, і не кину вірностї моєї.

³⁴Не зневажу заповіту мого і не зміню, що вийшло з уст моїх.

³⁵Один раз поклявся я сьвятостю моєю: Не злукавлю перед Давидом!

³⁶Насїннє його буде по віки, і престіл його, як сонце передо мною;

³⁷Як місяць, так буде він стояти вічно, а сьвідок на облаках вірний.

³⁸Тепер же ти відкинув і відрікся, розгнївився вельми на помазанця твого;

³⁹Ти відкинув заповіт слуги твого, зневажив до землї корону його.

⁴⁰Розвалив усї мури його, обернув в руїну оружні його замки.

⁴¹Рабують його всї, котрих дорога сюди попаде; сьміховиском стався сусїдам своїм.

⁴²Ти піднїс правицю напасників його; обрадував всїх ворогів його.

⁴³Гострого меча його ти на бік одводив, і не дав йому подужати в бою.

⁴⁴Ти знищив славу його, і повалив на землю престіл його.

⁴⁵Ти убавив йому віку молодого, соромом окрив його.

⁴⁶Доки, Господи, будеш все ховатись, буде огнем палати ярість твоя?

⁴⁷Згадай що до мене, яке життє моє! Хиба на суєту мізерну сотворив ти всїх дїтей людських?

⁴⁸Котрий чоловік жиє і не побачить смертї, визволить душу свою від сирої землї?

⁴⁹Господи, де твої давні милостї, про які ти вірностю перед Давидом клявся?

⁵⁰Згадай, Господи, наругу слуг твоїх, що ношу в серцї моїм від усїх тих багато народів;

⁵¹Від ворогів твоїх, Господи, що соромили слїди помазанця твого. Благословен Господь по віки! Амінь, нехай так буде, амінь!