¹Проводиреві хора: Від раба Господнього Давида, котрий сьпівав слово піснї сієї до Господа, як Господь ізбавив його з рук ворогів його і з рук Саула. І сказав він: Люблю тебе, Господи, сило моя!

²Господь скеля моя, і ізбавленнє моє; мій Бог, моє прибіжище, на него вповати му. Він щит мій і ріг мого спасення, башта моя високая.

³Покличу Господа, котрому належиться слава, і від ворогів моїх спасуся.

⁴Обгорнули мене муки смертні, злякали мене потоки погибелї.

⁵Пута пекольні обняли мене, сїти смертні обхопили мене.

⁶В тїснотї моїй заквилив я до Господа, і благав Бога мого; він почув з храму свого голос мій, і благаннє моє дійшло до слуху його.

⁷Захиталась тодї і задрожала земля, тремтїли підвалини гір і хитались, бо запалав він гнївом.

⁸Бухнув дим із нїздер його, і вогонь пожираючий посипався із уст його, углє паляще бурхало з него.

⁹Нахилив небеса, і спустився на землю, і стала чорна хмара під ногами його.

¹⁰І возсївши на херувима, прилетїв, і вознїсся на крилах вітряних.

¹¹Темряву зробив своїм покровом, наметом кругом себе — темряву вод, густі воздушні хмари.

¹²При сяєві блискавок його пересунулась перед ним густа його хмара, і посипались гряд і углє огнисте.

¹³І загремів Господь на небесах, і Всевишнїй підняв свій голос — гряд і углє паляще.

¹⁴Пустив стріли свої, і розігнав їх, і метнув блискавками, і заколотив їх.

¹⁵І зявились зливні потоки, і підвалини сьвіта розкрились від грізного голосу твого, Господи, від лютування гнїва твого.

¹⁶Він простер руку з високостї, і, вхопивши, витяг мене з поводї великої.

¹⁷Він вирятував мене від сильного ворога мого і від ненависників моїх, були бо вони дужші від мене.

¹⁸Вони запопали мене в день нещастя мого, та Господь був підпорою моєю.

¹⁹Випровадив мене на простір, і визволив, бо вподобав мене.

²⁰Віддав менї Господь по правдї моїй, по чистотї рук моїх нагородив мене.

²¹Бо державсь я на дорозї Господнїй, і не відступив, як безбожний, від Бога мого.

²²Бо всї заповідї його були передо мною, і від приказів його я не відхилився.

²³Я був правий перед ним, і стеріг ся робити кому кривду.

²⁴І Господь віддав менї по правдї моїй, по чистотї рук моїх перед очима його.

²⁵Для милосердного ти являєшся милосердним; для чоловіка звершеного — звершеним.

²⁶Для чистого являєшся чистим, а від лукавого — ти одвертаєшся.

²⁷Ти бо спасаєш народ бідолашний, і принизуєш очі гордих.

²⁸Бо ти запалюєш сьвітильника мого; Господь, Бог мій, просьвітить темряву мою.

²⁹Бо з тобою піду на роту, з Богом моїм проберуся через мури.

³⁰Дороги Божі праві; слова Господнї чисті; він щит для всїх уповаючих на него.

³¹Бо хто Бог, кромі Господа, і хто скеля, як тілько Бог наш.

³²Бог, що підперезує мене силою, і рівняє для мене дорогу.

³³Робить мої ноги, як в ланї, і ставить мене на висотах моїх.

³⁴Навчає руки мої до бою, і напинати зелїзного лука.

³⁵Ти дав менї щит спасення твого, і правиця твоя піддержувала мене, і милість твоя зробила мене великим.

³⁶Ти дав простір стопам моїм, і ноги мої не спотикнулись.

³⁷Погнався я за ворогами, і здогонив їх, і не вернувся, доки не знищив їх.

³⁸Розбив їх, і не змогли встати; полягли під ногами моїми.

³⁹І ти підперезав мене силою до бою, кинув під ноги мої тих, що проти мене встали.

⁴⁰І ти віддав менї хребти ворогів моїх, і тих, що ненавидять мене, я знищу.

⁴¹Підняли вони зойк, — та не було кому рятувати їх, — до Господа, а він не вислухав їх.

⁴²І я розбиваю їх як порох перед вітром; як сьміттє з улицї, викинув їх.

⁴³Ти спас мене від бунту людей, ти поставив мене головою над народами, менї служить народ, котрого не знав я перше.

⁴⁴Почувши тілько, вже стали послушними менї; сини чужоземні піддались менї, піддобруючись.

⁴⁵Сини чужоземні злякались, і тремтїли в замках своїх.

⁴⁶Господь жиє, і благословенна будь моя скеля, і нехай буде прославлений Бог мого спасення!

⁴⁷Бог, що дав менї помститись, і покорив менї народи,

⁴⁸Що спас мене від ворогів моїх; ба й піднїс мене над ними, що встали проти мене; від чоловіка розбишаки збавив мене.

⁴⁹За се, Господи, воздам хвалу тобі між народами, і сьпівати му псальми імени твоєму.

⁵⁰Ти бо дав велику підмогу і спасеннє цареві, і надїлив милостю помазаньця свого Давида і рід його по віки.