¹Хвалїте Господа! Прославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки!

²Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його?

³Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість!

⁴Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм!

⁵Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись наслїддєм твоїм.

⁶Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.

⁷Батьки наші в Египтї не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря.

⁸Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою.

⁹І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велїв їм переходити безоднї, як степи.

¹⁰І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога.

¹¹Води покрили гнобителїв їх, нї один з них не остався.

¹²Тодї повірили вони словам його, засьпівали хвалу йому.

¹³Та скоро забули дїла його, не чекали на присуд його.

¹⁴Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї.

¹⁵Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх.

¹⁶І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, сьвятому в Господа.

¹⁷Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама.

¹⁸І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних.

¹⁹Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем.

²⁰І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується.

²¹Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,

²²Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.

²³Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.

²⁴Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;

²⁵Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.

²⁶Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,

²⁷І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.

²⁸Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.

²⁹Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.

³⁰Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.

³¹І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.

³²Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.

³³Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.

³⁴Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;

³⁵Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх.

³⁶Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались.

³⁷Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили;

³⁸Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові.

³⁹І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.

⁴⁰Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і зʼогидїло йому наслїддє його;

⁴¹Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.

⁴²Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.

⁴³Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.

⁴⁴Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;

⁴⁵І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.

⁴⁶І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.

⁴⁷Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!