¹Проводиреві; псальма Давидова. Боже, хвало моя, не мовчи!

²Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене.

³Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене.

⁴За любов мою ворогують на мене; а я все молюся.

⁵А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили.

⁶Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него.

⁷Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться.

⁸Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший!

⁹Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою!

¹⁰Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять!

¹¹Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять!

¹²Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував!

¹³Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте!

¹⁴Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться!

¹⁵Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї!

¹⁶Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї.

¹⁷Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його!

¹⁸Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олїй, костї його проникне!

¹⁹Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується!

²⁰Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять.

²¹Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене!

²²Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене.

²³Як тїнь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь.

²⁴Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло.

²⁵І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують.

²⁶Поможи менї, Господи, Боже мій! Спаси мене по милостї твоїй!

²⁷Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє дїло.

²⁸Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому!

²⁹Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться.

³⁰Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його.

³¹Бо він стоїть по правицї бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.