¹Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;

²Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;

³Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;

⁴Ангели твої в тебе послами, слуги твої — огонь пожираючий.

⁵Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;

⁶Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.

⁷Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.

⁸Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.

⁹Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.

¹⁰Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;

¹¹Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;

¹²Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.

¹³Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.

¹⁴Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,

¹⁵І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.

¹⁶Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,

¹⁷На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.

¹⁸Високі гори для козлів диких, скелї — сховиско лисицям.

¹⁹Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.

²⁰Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;

²¹Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.

²²Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.

²³Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.

²⁴Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.

²⁵Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.

²⁶Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.

²⁷Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.

²⁸Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.

²⁹Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.

³⁰Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.

³¹Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;

³²Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.

³³Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.

³⁴Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.

³⁵Нехай счезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя!