¹Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. Спаси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!

²Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене.

³Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.

⁴Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати.

⁵Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.

⁶Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!

⁷Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!

⁸Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.

⁹Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.

¹⁰Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.

¹¹Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.

¹²Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.

¹³Я ж, Господи, — молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!

¹⁴Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.

¹⁵Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.

¹⁶Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.

¹⁷І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!

¹⁸Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!

¹⁹Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.

²⁰Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.

²¹До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.

²²Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.

²³Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.

²⁴Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!

²⁵Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!

²⁶Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.

²⁷Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.

²⁸Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!

²⁹Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!

³⁰Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.

³¹Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.

³²Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!

³³Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.

³⁴Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.

³⁵Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину.

³⁶І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.