¹Проводиреві хора: Після „Досьвітна ланя‟; псальма Давидова. Боже мій, Боже! Чому опустив єси мене — став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання.

²Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою.

³Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля.

⁴На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх.

⁵До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх.

⁶Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда.

⁷Всї, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами.

⁸Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його.

⁹Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати.

¹⁰Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій.

¹¹Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене.

¹²Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене.

¹³Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує.

¹⁴І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось.

¹⁵Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні.

¹⁶Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої;

¹⁷Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться;

¹⁸Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб.

¹⁹Але ти, Господи, зостанься не далеко! моя сило, прийди менї в поміч!

²⁰Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих;

²¹Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги.

²²Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади.

²³Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві!

²⁴Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає.

²⁵Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його.

²⁶Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки.

²⁷Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів.

²⁸Бо Господнє є царство, і він царює над народами.

²⁹Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою.

³⁰Одно насїннє буде служити йому; буде залїчене Господеві, як рід.

³¹Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.