¹Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його;

²і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:

³Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.

⁴Блаженні сумні, бо такі втїшять ся.

⁵Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.

⁶Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.

⁷Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.

⁸Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.

⁹Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся.

¹⁰Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.

¹¹Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.

¹²Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

¹³Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.

¹⁴Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;

¹⁵і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї,

¹⁶так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.

¹⁷Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.

¹⁸Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.

¹⁹Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.

²⁰Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.

²¹Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.

²²Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.

²³Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;

²⁴зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій.

²⁵Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.

²⁶Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.

²⁷Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.

²⁸Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серцї своїм.

²⁹Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло.

³⁰І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло.

³¹Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.

³²Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.

³³Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітницї твої.

³⁴Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсїм: нї небом, бо воно престол Божий;

³⁵нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;

³⁶нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.

³⁷Слово ж ваше нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.

³⁸Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.

³⁹Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.

⁴⁰І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.

⁴¹І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.

⁴²Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.

⁴³Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого.

⁴⁴Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;

⁴⁵щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.

⁴⁶Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?

⁴⁷І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять?

⁴⁸Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.