¹Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх,

²глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї.

³Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по дїлам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.

⁴Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.

⁵Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,

⁶і люблять перші місця на бенкетах, і перші сїдання по школах,

⁷і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.

⁸Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель — Христос; усї ж ви брати.

⁹І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.

¹⁰І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник — Христос.

¹¹Більший же між вами нехай буде вам слугою.

¹²Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.

¹³Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людьми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.

¹⁴Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.

¹⁵Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.

¹⁶Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом церковним, винуватий!

¹⁷Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?

¹⁸І: Хто клясти меть ся жертівнею, нїчого; хто ж покленеть ся даром, що на нїй, винуватий.

¹⁹Дурні й слїпі: що бо більше: дар, чи жертівня, що осьвячує дар?

²⁰Оце ж, хто кленеть ся жертівнею, кленеть ся нею і всїм, що зверху неї.

²¹І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй.

²²І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.

²³Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.

²⁴Проводирі слїпі, що відцїджуєте комара, верблюда ж глитаєте.

²⁵Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.

²⁶Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.

²⁷Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в серединї ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.

²⁸Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

²⁹Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,

³⁰і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.

³¹Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.

³²І ви доповнюйте міру батьків ваших.

³³Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекольного?

³⁴Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:

³⁵щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.

³⁶Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.

³⁷Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїтей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, й не схотїли!

³⁸Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.

³⁹Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословен грядущий в імя Господнє!