¹І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.

²І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.

³І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?

⁴Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, — чоловіком і жінкою втворив їх?

⁵І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно;

⁶так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.

⁷Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?

⁸Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так.

⁹Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю — хиба за перелюб — та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.

¹⁰Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.

¹¹Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.

¹²Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і є скопцї, що скопились од людей; і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.

¹³Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм.

¹⁴Ісус же рече: Пустїть дїток, не зʼупиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.

¹⁵І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.

¹⁶І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?

¹⁷Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.

¹⁸Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;

¹⁹Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.

²⁰Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?

²¹Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.

²²Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.

²³Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.

²⁴Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

²⁵Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?

²⁶Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

²⁷Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам?

²⁸Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

²⁹І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.

³⁰Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї — перві.