¹І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх.

²Почувши ж Йоан у темницї про дїла Христові, послав двох учеників своїх,

³сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?

⁴Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістїть Йоана про все, що чули й бачили:

⁵слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.

⁶І щасливий, хто не поблазнить ся мною.

⁷Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?

⁸Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.

⁹Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.

¹⁰Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.

¹¹Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него.

¹²І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.

¹³Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана.

¹⁴І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.

¹⁵Хто має уші слухати, нехай слухає.

¹⁶Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,

¹⁷та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.

¹⁸Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.

¹⁹Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.

²⁰Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:

²¹Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.

²²Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Сидонові суднього дня, нїж вам.

²³І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досї.

²⁴Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.

²⁵І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам.

²⁶Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.

²⁷Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.

²⁸Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.

²⁹Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.

³⁰Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.