¹Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,

²і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.

³Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.

⁴Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.

⁵І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.

⁶У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.

⁷За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.

⁸Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.

⁹І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.

¹⁰І, пославши, стяв Йоана в темницї.

¹¹І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.

¹²І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.

¹³Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.

¹⁴І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.

¹⁵Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.

¹⁶Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.

¹⁷Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.

¹⁸Він же рече: Принесїть менї їх сюди.

¹⁹І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.

²⁰І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.

²¹А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.

²²І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.

²³А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.

²⁴Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.

²⁵У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.

²⁶І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.

²⁷Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.

²⁸Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.

²⁹Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.

³⁰Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.

³¹Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?

³²І як увійшли вони в човен, утих вітер.

³³А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.

³⁴І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.

³⁵І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;

³⁶і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.