¹І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.

²На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Йоан брат його;

³Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей;

⁴Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його.

⁵Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самарянський;

⁶а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого;

⁷а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось.

⁸Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте.

⁹Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші,

¹⁰анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палицї: бо робітник достоєн харчі своєї.

¹¹І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете.

¹²А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господї.

¹³І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.

¹⁴А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусїть і порох із ніг ваших.

¹⁵Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.

¹⁶Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.

¹⁷Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;

¹⁸і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.

¹⁹Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати.

²⁰Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

²¹Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть дїти на родителїв, і вбивати муть їх.

²²І ненавидїти муть вас усї за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

²³Коли ж вас гонити муть у тому городї, втїкайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.

²⁴Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого.

²⁵Доволї з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашнїх його?

²⁶Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.

²⁷Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах.

²⁸І не лякайтесь тих, що вбивають тїло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тїло в пеклї.

²⁹Хиба не два горобцї продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого.

³⁰У вас же і все волоссє на голові перелїчене.

³¹Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобцїв.

³²От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.

³³А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

³⁴Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч.

³⁵Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.

³⁶І будуть ворогами чоловікові домашні його.

³⁷Хто любить батька або матїр більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.

³⁸І хто не візьме хреста свого, й не пійде слїдом за мною, недостоєн мене.

³⁹Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.

⁴⁰Хто приймає вас, мене приймає; а хто приймає мене, приймає Того, хто послав мене.

⁴¹Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймає праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.

⁴²І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втерає нагороди своєї.