¹Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?

²Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?

³Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;

⁴Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.

⁵Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?

⁶Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.

⁷Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича,

⁸По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.

⁹А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?

¹⁰Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?

¹¹Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?

¹²Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?

¹³Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?

¹⁴Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,

¹⁵Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;

¹⁶До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його буде даремний;

¹⁷Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;

¹⁸(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його.

¹⁹Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?

²⁰Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;

²¹Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;

²²З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.

²³Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;

²⁴Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;

²⁵Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.

²⁶Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?

²⁷Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?

²⁸Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;

²⁹Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;

³⁰Орлята його пють кров, і де труп, там і він.

³¹І говорив Господь дальше й сказав до Йова:

³²Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!

³³І відказав Йов Господеві й промовив:

³⁴Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.

³⁵Раз я говорив — та тепер говорити не стану; — навіть два рази, та більш не буду.