¹І говорив Еліуй дальше й казав:

²Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!

³Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.

⁴Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.

⁵Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.

⁶Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана — незаслужена.

⁷Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,

⁸Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?

⁹Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.

¹⁰Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя — несправедливого суду,

¹¹Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.

¹²Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.

¹³Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?

¹⁴Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, —

¹⁵Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.

¹⁶От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.

¹⁷Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?

¹⁸Хиба можна сказати цареві: ти — безбожник, а князям: ви — беззаконники?

¹⁹Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони — дїло рук його.

²⁰Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.

²¹Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.

²²Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.

²³Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.

²⁴Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,

²⁵Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,

²⁶Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.

²⁷За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,

²⁸Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.

²⁹Як упокій він дарує, — хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? — все одно, чи народ, чи один чоловік,

³⁰Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.

³¹От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, — більш не буду грішити;

³²А чого я не розумію, — ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.

³³Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.

³⁴Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:

³⁵Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.

³⁶Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.

³⁷Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.