¹І відказав Йов і промовив:

²Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.

³Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.

⁴Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?

⁵Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.

⁶Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.

⁷Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?

⁸Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.

⁹Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.

¹⁰Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.

¹¹Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.

¹²Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;

¹³Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).

¹⁴А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!

¹⁵Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?

¹⁶Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!

¹⁷Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?

¹⁸Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!

¹⁹(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.

²⁰Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.

²¹Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?

²²Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?

²³Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;

²⁴Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.

²⁵Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.

²⁶А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.

²⁷Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.

²⁸Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?

²⁹Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?

³⁰Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?

³¹Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?

³²Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.

³³Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.