¹Ітак, слухай, Йове, мови моєї і вважай на кожне слово моє!

²Ось, я одверзаю уста мої, язик мій промовляє з гортанї моєї.

³Слова мої з щирого серця, а уста мої возглаголють чисті думки.

⁴Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життєм.

⁵Коли маєш снагу, — відказуй менї й стань проти мене.

⁶Ось я, по твому бажанню, стаю замість Бога. Та й я утворений з глини;

⁷Тим ти не маєш чого зворушуватись через мене, та й рука моя не буде важка про тебе.

⁸Ти говорив в уші мої, й я чув голос слів:

⁹Чист я, не маю гріха, провини в мене немає, анї неправди.

¹⁰Він же найшов вину на мене й має мене за ворога свого;

¹¹Ноги мої в кайдани закував і всї стежки мої назирає.

¹²От і неправ єси в тому, відказую я тобі, бо Бог висше людини.

¹³Що тобі спорити з ним? та ж він не здає справи з нїякого дїла свого.

¹⁴Бог скаже раз, а коли на те не вважають, ще й другий раз.

¹⁵У снї, в нічному видиві, коли сон находить на людей, коли дрімаємо на ложі,

¹⁶Тодї він відтулює в чоловіка ухо й втискає йому свою науку,

¹⁷Щоб впинити чоловіка від якого наміру й від гординї заховати;

¹⁸Щоб одвести душу його від пропастї, й життє його від убиття мечем.

¹⁹Або наводиться він на розум хоробою на постелї своїй та тяжким болем у всїх костях своїх,

²⁰Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви.

²¹Тїло спадає на нім, так що його не видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно.

²²А душа його наближуєсь ід могилї, а життє його ʼд смертї.

²³Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, —

²⁴То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому.

²⁵Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів.

²⁶Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку; засьвітить ясним лицем над ним, і верне йому його праведність.

²⁷І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї.

²⁸Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло.

²⁹Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком,

³⁰Щоб його життє спасти від ями й сьвітлом живих осияти.

³¹Уважай же, Йове, слухай мене, мовчи й дай менї говорити.

³²А коли маєш що сказати, промов; я рад би, щоб ти оправдився;

³³А коли нї, так слухай мене, мовчи, а я навчу тебе мудростї.