¹Озвався Господь до Йова з бурі й промовив:

²Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?

³Зараз підпережи чересла твої, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:

⁴Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!

⁵Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?

⁶На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,

⁷Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?

⁸Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,

⁹Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,

¹⁰Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,

¹¹І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?

¹²Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)

¹³Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;

¹⁴Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,

¹⁵А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.

¹⁶Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?

¹⁷Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?

¹⁸Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?

¹⁹Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?

²⁰А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.

²¹Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато!

²²А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,

²³Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?

²⁴Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?

²⁵Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,

²⁶Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,

²⁷Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?

²⁸Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?

²⁹Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї — хто його родить?

³⁰Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.

³¹Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона?

³²Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?

³³Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?

³⁴Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?

³⁵Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони ʼд тобі й скажуть: Ось ми!

³⁶Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?

³⁷Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,

³⁸Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?

³⁹Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,

⁴⁰Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?

⁴¹А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?