¹І провадив Еліуй річ дальше й говорив:

²Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.

³Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.

⁴Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.

⁵Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.

⁶Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.

⁷Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.

⁸Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди —

⁹Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;

¹⁰Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.

¹¹І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;

¹²Як же не послухають, — згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.

¹³Лукаві же — вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;

¹⁴Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.

¹⁵Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його.

¹⁶Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.

¹⁷Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд — укупі.

¹⁸О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.

¹⁹Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, — анї золотові, анї нїякому скарбові.

²⁰О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!

²¹Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.

²²Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?

²³Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість?

²⁴Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.

²⁵Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати.

²⁶Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити.

²⁷Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;

²⁸Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.

²⁹А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?

³⁰А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.

³¹Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.

³²В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.

³³Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.