¹Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.

²І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостинї в тих, що входили в церкву.

³Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостинї.

⁴Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.

⁵Він же дивив ся пильно на них, сподїваючись що від них прийняти.

⁶Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.

⁷І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,

⁸і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.

⁹І видїв його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.

¹⁰А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.

¹¹Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.

¹²І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльські, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?

¹³Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів, Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.

¹⁴Ви ж Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,

¹⁵а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.

¹⁶І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.

¹⁷І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.

¹⁸Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.

¹⁹Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,

²⁰і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,

²¹котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку.

²²Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.

²³Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.

²⁴І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.

²⁵Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.

²⁶Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.