¹А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.

²Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.

³Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.

⁴Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.

⁵Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.

⁶Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.

⁷Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.

⁸Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.

⁹Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.

¹⁰Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.

¹¹Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.

¹²Привели ж хлопця живого і втішились немало.

¹³Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.

¹⁴Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.

¹⁵А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.

¹⁶Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.

¹⁷З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.

¹⁸Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,

¹⁹служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,

²⁰і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,

²¹сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

²²І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.

²³Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.

²⁴Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.

²⁵І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.

²⁶Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.

²⁷Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.

²⁸Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.

²⁹Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.

³⁰І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.

³¹Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

³²А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.

³³Срібла або золота або одежі, — нїчого не жадав я.

³⁴Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.

³⁵У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.

³⁶І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.

³⁷Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,

³⁸смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.