¹А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі.

²І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли.

³І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них.

⁴І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

⁵Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.

⁶Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.

⁷Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї?

⁸Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились,

⁹Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,

¹⁰і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,

¹¹Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже?

¹²Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути?

¹³Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.

¹⁴Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.

¹⁵Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.

¹⁶А єсть се, що промовив пророк Йоіл:

¹⁷І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;

¹⁸і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.

¹⁹І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землї: кров і огонь і димову куряву.

²⁰Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.

²¹І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.

²²Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,

²³Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.

²⁴Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.

²⁵Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.

²⁶Тим звеселилось серце моє, і зрадїв язик мій; ще ж і тїло моє оселить ся в надїї.

²⁷Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння.

²⁸Обявив єси менї дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.

²⁹Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.

³⁰Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тїлу підійме Христа сидїти на престолї його,

³¹предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння.

³²Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.

³³Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.

³⁴Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,

³⁵доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.

³⁶Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.

³⁷Почувши ж се, помякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати?

³⁸Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.

³⁹Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.

⁴⁰І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.

⁴¹Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.

⁴²Пробували ж у науцї апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах.

⁴³Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.

⁴⁴І всї віруючі були вкупі, і все було в них спільне;

⁴⁵і продавали маєтки та достатки, і дїлили їх на всїх, як кому було треба.

⁴⁶І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радостї і простотї серця,

⁴⁷хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.