¹Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,

²побожний і богобоязливий з усїм домом своїм; подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.

³Видїв же він у видїннї ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!

⁴Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому: Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.

⁵Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.

⁶Він гостює в одного Симона кожомяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.

⁷Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,

⁸і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.

⁹Назавтра ж, як були в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.

¹⁰Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,

¹¹і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,

¹²в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птицї небесні.

¹³І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.

¹⁴Петр же каже: Нї, Господи, нїколи бо не їв я нїчого поганого та нечистого.

¹⁵А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.

¹⁶Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.

¹⁷Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видїв, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,

¹⁸і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?

¹⁹Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.

²⁰Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.

²¹Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?

²²Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.

²³Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.

²⁴А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.

²⁵Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.

²⁶Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.

²⁷І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.

²⁸І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та менї Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.

²⁹Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?

³⁰І каже Корнелий: Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годинї молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежі,

³¹і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостинї твої згадано перед Богом.

³²Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господї в Симона кожомяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.

³³Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.

³⁴Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,

³⁵а в кожному народї, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.

³⁶Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа (се Господь усїх);

³⁷ви знаєте слово, що було по всїй Юдеї, почавши від Галилеї після хрещення, що проповідував Йоан,

³⁸Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всїх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.

³⁹І ми сьвідки всього, що Він робив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.

⁴⁰Сього воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним

⁴¹не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, — нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.

⁴²І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.

⁴³Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.

⁴⁴Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всїх, хто слухав його.

⁴⁵І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром, що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.

⁴⁶Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тодї озвав ся Петр:

⁴⁷Чи може хто боронити води, щоб оцїм охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?

⁴⁸І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тодї просили його, щоб пробув у них кілька днїв.