¹Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський.

²Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.

³Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.

⁴Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись?

⁵Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.

⁶Роджене від тїла — тїло, а роджене від Духа — дух.

⁷Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.

⁸Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.

⁹Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись:

¹⁰Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?

¹¹Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо; а сьвідкування нашого не приймаєте.

¹²Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, — як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?

¹³І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.

¹⁴І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,

¹⁵щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє.

¹⁶Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє.

¹⁷Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.

¹⁸Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.

¹⁹Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.

²⁰Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його.

²¹Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені.

²²Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив.

²³Хрестив же й Йоан у Єнонї поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились.

²⁴Ще бо не вкинуто в темницю Йоана.

²⁵Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очищеннє.

²⁶І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.

²⁷Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нїчого, коли не буде дано йому з неба.

²⁸Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним.

²⁹Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась.

³⁰Той мусить рости, я ж малїти.

³¹Хто звиш гряде, той над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.

³²І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.

³³Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.

³⁴Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.

³⁵Отець любить Сина, і все дав у руки Йому.

³⁶Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.