¹Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його.

²Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його.

³Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями, та з зброєю.

⁴Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече їм: Кого шукаєте?

⁵Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними.

⁶Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю.

⁷Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея.

⁸Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти.

⁹Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не згубив я з них нїкого.

¹⁰Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх.

¹¹Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її?

¹²Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його,

¹³і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреєм того року.

¹⁴Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей.

¹⁵Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський.

¹⁶Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра.

¹⁷Каже тодї слуга дверниця Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї.

¹⁸Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся.

¹⁹Тодї архиєрей спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його.

²⁰Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого.

²¹Чого мене питаєш? Спитай тих, що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав.

²²Як же Він се промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві?

²³Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш?

²⁴Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиєрея.

²⁵Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї.

²⁶Каже один із слуг архиєрейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним?

²⁷Знов тодї відрік ся Петр, і зараз півень запіяв.

²⁸Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху.

²⁹Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього?

³⁰Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходїй, не віддавали б ми Його тобі.

³¹Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого.

³²Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти.

³³Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський?

³⁴Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене?

³⁵Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси?

³⁶Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од сьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля.

³⁷Рече тодї Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.

³⁸Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому.

³⁹Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського.

⁴⁰Закричали тодї вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.