¹Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, — любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.

²І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,

³знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,

⁴устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.

⁵Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.

⁶Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?

⁷Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.

⁸Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.

⁹Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.

¹⁰Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.

¹¹Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.

¹²Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?

¹³Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.

¹⁴Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.

¹⁵Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.

¹⁶Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.

¹⁷Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.

¹⁸Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.

¹⁹Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.

²⁰Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.

²¹Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.

²²Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.

²³Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.

²⁴Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.

²⁵Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?

²⁶Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.

²⁷А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.

²⁸Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.

²⁹Деякі бо думали, — яко ж бо скриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.

³⁰Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.

³¹Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.

³²Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.

³³Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.

³⁴Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.

³⁵По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.

³⁶Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.

³⁷Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.

³⁸Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.