¹Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились.

²Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу.

³І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене.

⁴Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був.

⁵Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш?

⁶Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце.

⁷Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не пійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.

⁸А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:

⁹за гріх бо не вірують у мене;

¹⁰за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене;

¹¹за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.

¹²Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нинї.

¹³Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.

¹⁴Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.

¹⁵Усе, що має Отець, — моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.

¹⁶Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця.

¹⁷Казали тодї деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця?

¹⁸Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже.

¹⁹Знав же Ісус, що хотїли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене?

²⁰Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.

²¹Жінка як роджає, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.

²²І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших нїхто не візьме од вас.

²³І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отця імям моїм, дасть вам.

²⁴Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просїть, то й приймете, щоб радість ваша була повна.

²⁵Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам.

²⁶Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас.

²⁷Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов.

²⁸Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.

²⁹Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти нїякої не кажеш.

³⁰Тепер знаємо, що знаєш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси.

³¹Відказав їм Ісус: Тепер віруєте?

³²Ось прийде час, і нинї прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною.

³³Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.