¹І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.

²І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.

³Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

⁴Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.

⁵Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.

⁶Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,

⁷і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.

⁸Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.

⁹Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.

¹⁰Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.

¹¹Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.

¹²Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.

¹³Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,

¹⁴каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;

¹⁵та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.

¹⁶То, покаравши, відпущу Його.

¹⁷(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)

¹⁸Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,

¹⁹котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.

²⁰Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.

²¹Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!

²²Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

²³Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

²⁴Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.

²⁵Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

²⁶І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

²⁷Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

²⁸І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.

²⁹Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

³⁰Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.

³¹Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

³²Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.

³³І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.

³⁴Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

³⁵І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

³⁶Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

³⁷і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

³⁸Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.

³⁹Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

⁴⁰Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?

⁴¹Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.

⁴²І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

⁴³І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.

⁴⁴Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.

⁴⁵І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

⁴⁶І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

⁴⁷Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

⁴⁸І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.

⁴⁹Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

⁵⁰І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,

⁵¹(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;

⁵²сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.

⁵³І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.

⁵⁴І був день пятниця, а субота сьвітала.

⁵⁵Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.

⁵⁶І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.