¹Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

²Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

³Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому.

⁴І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

⁵І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

⁶Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

⁷Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

⁸А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

⁹Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

¹⁰Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили.

¹¹І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї,

¹²і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

¹³І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

¹⁴І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

¹⁵Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

¹⁶і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

¹⁷Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

¹⁸Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?

¹⁹І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

²⁰Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

²¹анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

²²Рече ж до учеників: Прийдуть днї, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого видїти, та й не побачите.

²³І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдїть і не ганяйтесь.

²⁴Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.

²⁵Перше ж мусить Він багато терпіти, й відцураєть ся Його рід сей.

²⁶І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сина чоловічого.

²⁷Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усїх.

²⁸Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,

²⁹которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сїркою з неба та й вигубило всїх.

³⁰Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.

³¹Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.

³²Спогадайте Лотову жінку.

³³Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.

³⁴Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

³⁵Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.

³⁶Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

³⁷І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.