¹Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.

²Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.

³Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.

⁴Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.

⁵У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;

⁶і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.

⁷У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.

⁸І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,

⁹і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.

¹⁰У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:

¹¹І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.

¹²Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.

¹³Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.

¹⁴Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.

¹⁵І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.

¹⁶Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

¹⁷І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.

¹⁸Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.

¹⁹Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.

²⁰Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.

²¹Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.

²²Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

²³І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:

²⁴глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

²⁵І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?

²⁶Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?

²⁷Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

²⁸Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.

²⁹Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?

³⁰Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.

³¹Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.

³²Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.

³³Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,

³⁴і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;

³⁵а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.

³⁶Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?

³⁷Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.

³⁸Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.

³⁹А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.

⁴⁰Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.

⁴¹Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,

⁴²одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.