¹І благословив Бог Нояга і сини його, і рече їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.

²І страх і ляк перед вами нехай находить на всяку животину земну, і на всяке птаство небесне, і на все лазюче по землї, і на всяку рибу морську. На поталу вам подав я їх.

³Усяке двигуще, що живе на землї, буде ваша їда; як зело травяне подаю вам усе.

⁴Тілько мясива з його кровю, душею, щоб не їли.

⁵Крові бо вашої, душ ваших, вимагатиму, на всякій животинї мститимусь за неї і допевнятимусь душі людської від руки чоловіка, від руки братя його.

⁶Хто проллє кров людську, того кров теж проливати ме чоловік: бо в образ Божий сотворив Бог чоловіка.

⁷Ви ж росплоджуйтесь і намножуйтесь, буяйте по землї і множтесь по її.

⁸І рече Бог Ноягові та синам його з ним, глаголючи:

⁹Ось я поставляю заповіт мій з вами і з вашим потомством по вас.

¹⁰І з усякою душею живою, що з вами, з птаством і скотиною, і з усїм живим на землї, що з вами буде, з усїма, що повиходили з ковчега.

¹¹І постановлю заповіт мій з вами: що нїяке тїло не вимре вже од потопньої води, і не буде вже потопу водного, щоб спустошити всю землю.

¹²І рече Господь Бог Ноягові: Ось вам знаменнє заповіту, що я дав між мною і вами і між усякою живою душею, яка єсть з вами в роди вічні:

¹³Райдугу́ мою покладаю в хмарі, щоб вона була знаменом заповіту між мною і землею.

¹⁴І станеться, як наведу хмари понад землею, що зъявиться веселка моя в хмарі.

¹⁵І спогадаю заповіт мій, що постав між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тїлї: що не буде вже води потопньої на погибель усякому тїлу.

¹⁶А буде райдуга моя в хмарі, і дивитись му на її, щоб спогадати заповіт вічний між Богом і землею, і між усякою живою душею і всяким тїлом, яке єсть на землї.

¹⁷І рече Бог Ноягові: Се знаменнє вмови, що постановив я проміж мною і усяким тїлом, яке єсть на землї.

¹⁸Сини ж Ноягові, що повиходили з ковчега, були: Сем, Хам і Яфет. Хам же був отець Канаанів.

¹⁹Троє сих сини Ноягові, і від них порозсївались люде по всїй землї.

²⁰І почав Нояг бути ратаєм на землї і насадив виноград.

²¹І пив вино, та й упився і лежав обнаживши ся у наметї свойму.

²²І побачив Хам, отець Канаанів, наготу батька свого, і вийшовши геть оповідав обом братам своїм.

²³І взявши Сем та Яфет гуню, накинули її на плечі собі та й ійшли дивлячись назад, і прикрили наготу батька свого, а лиця їх дивились назад, і наготи батькової не бачили вони.

²⁴Отверезився ж Нояг од хмелю свого, та й довідався, що вчинив йому підстарший син його,

²⁵І рече: Ой щоб же ти долї не мав, Канаане! Рабом що найнисшим служити меш браттї.

²⁶Хвала Господеві! Се Бог мого Сема. А ти, Канаане, рабом у них будеш.

²⁷Розшируй Яфета і дай йому, Боже, седїти у Сема, у брата в наметї, а ти, Канаане, рабом у них будеш.

²⁸І пожив Нояг по потопі триста і пятдесять год;

²⁹І було всїх днїв Ноягових років деватьсот пятьдесять, і вмер.