¹Так докіньчено небеса й землю з усїм войнством їх.

²І докіньчив Бог шестого дня дїло своє, що сотворив; і почив на семий день від усього дїла, що сотворив.

³І благословив Бог день семий, і зъясував його сьвятим: того бо дня спочив од усїх дїл своїх, які вчинив і зробив.

⁴Се початок настання небес і землї, як сотворено їх, того часу, як сотворив Господь землю і небо,

⁵Не було ще на землї нїякої рослини на полях, і не росло ще нїяке зело на полях; бо Господь Бог не повелїв іще дощувати на землю, і не було ще там людей порати землю.

⁶Виходила ж імла з землї і напувала всю верховину на суходолї.

⁷І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.

⁸І насадив Бог сад у Едемі на востоцї, та й осадив там чоловіка, що создав.

⁹І зростив Господь Бог усяке дерево із землї, принадне на погляд і смашне плодом своїм, і дерево жизьняне посеред саду, і дерево познавання добра й зла.

¹⁰І ріка виходить із Едему на поливаннє саду, а потім розлучається чотирма течіями.

¹¹Імя первої Пизон; ся обтекає всю Гавила землю, де знаходять золото.

¹²А золото в тій землї предобре. Там знаходять і бедола-смолу і камінь оникс.

¹³А друга річка зветься Гигон; ся обтекає всю Куш землю.

¹⁴А трейтя зветься Гиддекель; се та річка, що йде на схід соньця від Ассура. А четверта річка, се Евфрат.

¹⁵І взяв Господь Бог чоловіка та й осадив його в Едемському саду порати його і доглядати.

¹⁶І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти.

¹⁷З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його.

¹⁸І рече Господь Бог: Не добре чоловікові бути самому; сотворимо йому таку поміч, щоб до пари була йому.

¹⁹І сотворив Господь Бог із землї всякого зьвіря польового і всяке птаство небесне, і привів їх до чоловіка побачити, як він зватиме їх, і як нї назвав би чоловік їх живі душі, так щоби мусїли вони зватись.

²⁰І подавав чоловік назви всякій скотинї, і птаству небесному, і всякому польовому зьвірові, та про чоловіка не знайшлось такої помочі, щоб до пари була йому.

²¹І попустив Господь Бог твердому сну обняти чоловіка, і як заснув, узяв одно з його ребер, та й затулив його місце тїлом.

²²І создав Господь Бог женщину з ребра, що взяв од чоловіка, та й привів її до чоловіка.

²³І каже чоловік: Се ж кість од костей моїх і тїло від тїла мого. Мусить вона зватись людина; бо її взято з чоловіка.

²⁴Тим оставить чоловік отця свого й матїр свою та й прилїпиться до жони своєї, і будуть удвох тїлом одним.

²⁵І були обоє нагі, чоловік і жона його, і не соромились.