¹І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.

²І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.

³І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.

⁴Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.

⁵Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.

⁶Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.

⁷І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.

⁸І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.

⁹Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,

¹⁰Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.

¹¹Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.

¹²І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.

¹³Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.

¹⁴Устав же Авраам у ранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.

¹⁵Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.

¹⁶Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.

¹⁷Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.

¹⁸Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.

¹⁹І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.

²⁰І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.

²¹І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.

²²Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.

²³Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.

²⁴І рече Авраам: Кленусь.

²⁵І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.

²⁶І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.

²⁷І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.

²⁸І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.

²⁹І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?

³⁰І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.

³¹Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.

³²І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.

³³І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.

³⁴Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.