¹Як зробився Самуїл старим, понастановляв сини свої суддями над Ізраїлем.

²Перворідень його звався Йоил, другий же син Абія. Сї суддювали в Берсабії.

³Та сини його не ходили путьми його: шукали вони користї своєї, давали підкуплювати себе й судили криво.

⁴І посходились докупи всї громадські мужі в Ізраїлї, і прийшли до Самуїла в Раму,

⁵Та й промовили до його: Ти вже старенький, сини же не ходять путьми твоїми, то ж постав царя над нами, щоб нами правив, як се дїється в инших народів.

⁶Самуїл же не вподобав сього, як вони промовляли: Дай нам царя, щоб нам правив. І молився Самуїл Господеві;

⁷Господь же повелїв Самуїлові: Слухай вимагання людського в усьому, чого бажають; бо не тебе вони відопхнули, нї! мене вікинули, щоб я не царював над ними;

⁸Так само, як поводились вони з того часу, як вивів я їх із Египту, та й досї, покидали мене, і служили богам иншим, так поводяться вони й проти тебе.

⁹Оце ж слухай їх голосу; та тільки остережи їх і поясни їм права того царя, що буде над ними царювати.

¹⁰І переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя,

¹¹Та й говорив: Ось які будуть права в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його;

¹²І щоб отаманували над півсотнями та тисячами, й орали поля його, та жали хлїб його, та щоб вирабляли йому воєнну зброю і знаряддя до возів його;

¹³Дочки ж ваші забирати ме, щоб йому робили мастило, та варили та пекли;

¹⁴З вашого поля, виноградника й оливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме.

¹⁵З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм;

¹⁶Ваші раби й рабинї як і лучших молодцїв ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати;

¹⁷З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепаками.

¹⁸Як же ви колись нарекати мете на вашого царя, що вибрали собі, тодї Господь не буде слухати вас.

¹⁹Нарід же не схотїв Самуїлової ради послухати, і каже: Нї бо таки, нехай буде царь над нам,

²⁰Щоб ми були рівня иншим народам, і нехай царь наш судить нас, і гетьманує над нами, і воює в наших війнах.

²¹І вислухав Самуїл усе, що люд промовляв, та й понїс перед Господа.

²²Господь же повелїв Самуїлові: Послухай вимагання їх і постав над ними царя. І відказав Самуїл мужам Ізрайлевим: Ідїт по домівках своїх.