¹По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,

²Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.

³І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.

⁴І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.

⁵І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?

⁶І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.

⁷Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!

⁸Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.

⁹І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.

¹⁰І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.

¹¹Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.

¹²І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.

¹³І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.

¹⁴Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?

¹⁵І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.

¹⁶Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.

¹⁷І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,

¹⁸(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:

¹⁹Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?

²⁰Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.

²¹Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.

²²Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.

²³Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.

²⁴Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.

²⁵Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.

²⁶Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!

²⁷Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?