¹І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:

²Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.

³Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.

⁴Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.

⁵Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.

⁶Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.

⁷І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.

⁸Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.

⁹Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.

¹⁰Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;

¹¹Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.

¹²Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.

¹³Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;

¹⁴Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.

¹⁵Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.

¹⁶І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.

¹⁷І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих

¹⁸Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.

¹⁹Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,

²⁰На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.

²¹І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.

²²Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.

²³Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.

²⁴Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.

²⁵І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.

²⁶З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.

²⁷З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.

²⁸Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.

²⁹Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.

³⁰Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.

³¹Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;

³²Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?

³³Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,

³⁴Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;

³⁵Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.

³⁶І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.

³⁷І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.

³⁸Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,

³⁹І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.

⁴⁰Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,

⁴¹Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.

⁴²І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.

⁴³Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.

⁴⁴Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.

⁴⁵Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.

⁴⁶Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.

⁴⁷Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,

⁴⁸Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,

⁴⁹Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!

⁵⁰Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.

⁵¹Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.