¹Оправдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

²через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої.

³Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпіннє,

⁴терпіннє ж досьвід, досьвід же надїю,

⁵надїя ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

⁶Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер.

⁷Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти.

⁸Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.

⁹Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.

¹⁰Коли бо, ворогами бувши, примирились ми з Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у життї Його.

¹¹Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господем нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли.

¹²Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всїх людей увійшла (через того), в кому всї згрішили.

¹³Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону.

¹⁴Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого.

¹⁵Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.

¹⁶І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин.

¹⁷Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.

¹⁸Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.

¹⁹Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі, так і покорою одного праведниками зроблять ся многі.

²⁰Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,

²¹щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічнє Ісусом Христом, Господом нашим.