¹Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу?

²Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом.

³Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність.

⁴Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу.

⁵Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.

⁶Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:

⁷Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.

⁸Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.

⁹Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність.

¹⁰Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню.

¹¹І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність,

¹²і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

¹³Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.

¹⁴Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.

¹⁵Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу.

¹⁶Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,

¹⁷(яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.

¹⁸Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.

¹⁹І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.

²⁰В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,

²¹і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити.

²²Тим же й полїчено йому за праведність.

²³Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому,

²⁴а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,

²⁵котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.