¹А тепер так говорить Господь, творець твій, Якове, той, що утворив тебе, Ізраїлю: Не лякайся, бо я тебе визволив з неволї, дав тобі імя: ти мій.

²Чи ти через води йти меш, — я з тобою, чи через ріки, ти не потонеш; чи пійдеш через огонь, не попечешся, і поломє не обпалить тебе.

³Я бо твій Господь, Сьвятий Ізрайлїв — спаситель твій; я оддав у викуп за тебе Египет, Етиопию й Сабу.

⁴Дорогий в очу ти в мене, многоцїнний і любий менї; то ж я віддам других людей за тебе, й — народи за душу твою.

⁵Не лякайсь, бо я з тобою; від сходу сонця приведу твоє насїннє, позбіраю тебе від заходу.

⁶Півночі скажу: Оддай їх; а полудню: Не вдержуй; приведи сини мої здалека й дочки мої від окраїн землї;

⁷Кожного, хто називається імям моїм, кого я сотворив на славу менї, кого зʼобразував і устроїв.

⁸Виведи слїпих, що мають нїби зрячі очі, і глухих, що нїби мають уші.

⁹Нехай зберуться всї народи разом, зійдуться всї племена докупи. Хто ж ізміж них проповів се наперед? нехай скажуть, що було од початку; нехай поставлять сьвідків від себе й докажуть, щоб, вислухавши, можно сказати: Се правда!

¹⁰А мої сьвідки, — говорить Господь — ви й слуга мій, що я його вибрав, щоб ви знали й вірили менї та й зрозуміли, що се — я: передо мною не було Бога, та й опісля не буде.

¹¹Я, я — Господь, та й нема спасителя крім мене.

¹²Я прорік та й спас, так як заповів; а иншого не було в вас, проте ви сьвідки у мене, що я — Бог, говорить Господь.

¹³Із віку й віку я — той самий, і нїхто не врятує од руки моєї; я вчиню, а хто те переіначить?

¹⁴Так говорить Господь, ваш відкупитель, Сьвятий Ізраїля: Задля вас я, наче б уже післав у Вавилон, та покрушив всї засови, й Халдеїв, що так своїми кораблями величались.

¹⁵Я бо — Господь, Сьвятий ваш, творець Ізраїля, царь ваш.

¹⁶Так говорить Господь, той, що відкрив дорогу в морі, в глибинах водних — стежку,

¹⁷Той, що вивів колесницї й конї; військо й силу; а вони всї разом лягли, щоб уже не встали; потахли, наче каганець, — погасли.

¹⁸Та ви про минуле не згадуєте, про давне не думаєте.

¹⁹Проте я вчиню щось нове; воно, наче б уже сталось; чи вже ж ви й сього не схочете знати? Я пробю дорогу в пустинї, на степах пролию ріки.

²⁰Буде мене вихваляти зьвіррє степове, шакалі та струсї, за те дам воду в пустинї, — ріки в степі сухому, щоб поїти (новий) вибраний нарід мій.

²¹Нарід сей виобразую я для себе; він мене прославить.

²²Ти бо, Якове, не призивав мене; ти, Ізраїлю, не пильнував моєї хвали.

²³Ти (наче б і) не приносив менї ягнят твоїх у всепаленнє, і жертвами твоїми не віддавав менї шани. Та я й не допевнявсь у тебе хлїбових приносів і не силував кадилом кадити.

²⁴Ти (наче б) не куповав за гроші пахощів про мене, не засичовав мене жиром жертівним; нї, ти гріхами твоїми причиняв труду менї, та проступками твоїми обтяжував мене.

²⁵Я, я сам (з ласки) затираю проступки твої задля себе самого, та не памятаю гріхів твоїх.

²⁶Пригадай менї; станьмо на суд; говори ти, як можеш оправдатись.

²⁷Праотець твій согрішив, та й посередники твої відступали від мене.

²⁸За те ж я відберав старшинам сьвятого пробутку їх сьвященство, побивав Якова проклоном, передавав Ізраїля на поругу.