¹Утїшайте, втїшайте мій нарід, говорить Бог наш;

²Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої.

³(Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому;

⁴Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються.

⁵Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї.

⁶Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло — трава, й всяка краса його — в полі цьвітка.

⁷Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде — трава.

⁸Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.

⁹Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, — Бог ваш!

¹⁰Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї — власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його.

¹¹Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити.

¹²Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових — горби?

¹³Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його?

¹⁴З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї?

¹⁵В його люде — мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови.

¹⁶Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє.

¹⁷Всї народи перед ним — нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.

¹⁸Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня?

¹⁹Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.

²⁰Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно.

²¹Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї?

²²Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому — хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло.

²³Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних — у пусту марницю.

²⁴Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, — дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому.

²⁵Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? — говорить Сьвятий.

²⁶Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.

²⁷Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм.

²⁸Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, безʼутомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?

²⁹Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого.

³⁰І молодїж, буває, знеможе — ослабне, та й мужі впадають на силах,

³¹Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.