¹Оце попустошить Господь землю, й вчинить її неплідною; змінить вигляд її й розсїє все, що живе на нїй.

²А що буде з народом, те саме й з сьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву.

³Земля опустїє до щаду, й мов би злуплена буде; бо Господь вирік се слово.

⁴Засумує, заниє; поникне, помарнїє куля земна; поникнуть і ті, що з висока позирали на людей на землї.

⁵Бо земля вся зледащіла під живучими на нїй, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт.

⁶Тим то пожере прокляттє землю, й живучі на нїй відберуть кару; за те попалені осадники землї, й не багато зостанесь людей.

⁷Заплакали соком грона, захоріла винна лоза, зітхає кожне серце, — перед тим веселе.

⁸Перестали веселощі з бубнами, замовкли радісні клики, занїміли гуслі;

⁹Вже вина не пють із сьпівом; гіркий напиток усїм, що його пють.

¹⁰Поруйнований запустїлий город, будинки замкнені стоять, нї-як входити.

¹¹Плачуть за вином по улицях; радощі замеркли, прогнані всї веселощі з землї.

¹²В городах пустки зістались, ворота повалились.

¹³А на землї буде з народами те саме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку.

¹⁴(тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величностї Господньої, голосно викликати муть із того моря.

¹⁵Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хвалїть) імя Господа, Бога Ізрайлевого.

¹⁶Від найдалшого краю землї чуєм пісню: „Слава Праведному!‟ Я ж промовив: „Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходїї коять лихо, й коять лихо лиходїї по лиходїйськи.‟

¹⁷Страх на тебе й яма й сїло, чоловіче земний.

¹⁸Хто бо від страху втече, почувши крик страху, той впаде у яму, а хто вилїзе з ями, попадеться в сїло; бо всї спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах.

¹⁹Земля розступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде.

²⁰І хитати меться, наче пяний, гойдати меться, неначе колиска, бо беззаконностї її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться.

²¹І навідає тодї Господь військо надземне в висотах, і царів земних унизу.

²²І збере їх до купи, як вязнї, у яму, та й зачинить їх разом у темницї, й по довгому часї будуть все ще кари терпіти.

²³І засоромиться місяць тодї, застидаєсь сонце, коли Господь сил воцариться в Сионї й в Ерусалимі, й перед старцями в славі засияє.