¹Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його;

²котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),

³без батька, без матери, без родоводу, нї почину днїв, нї конця життя не маючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно.

⁴Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.

⁵Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.

⁶Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.

⁷Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.

⁸І тут беруть десятини люде, що мруть, а там — той, про кого сьвідчить ся, що він живе.

⁹І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.

¹⁰Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.

¹¹Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?

¹²Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути.

¹³Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї.

¹⁴Явно бо, що з колїна Юдового вийшов Господь наш, а про се колїно Мойсей об сьвященстві нїчого не сказав.

¹⁵І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встає инший сьвященик,

¹⁶котрий не по закону заповідї тїлесної постав, а по силї життя незотлїнного.

¹⁷Сьвідкує бо: „Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому.‟

¹⁸Стало ся ж знищеннє попередньої заповідї за її неміць і невжиточність.

¹⁹Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.

²⁰І на скілько воно не без клятьби,

²¹(ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него: „Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому‟)

²²на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус.

²³І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати;

²⁴сей же, через те, що пробуває по вік, непереходяче має сьвященство.

²⁵Тим же і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.

²⁶Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

²⁷котрий не має по всї днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, себе принїсши.

²⁸Закон бо людей поставляє архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.